фронт

-у, ч.

1) У шикуванні військ – лицева сторона. || Військовий стрій шеренгами. || перен. Лінія протяжності чого-небудь.

2) У бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога, а також територія, зайнята такою частиною, підрозділом.

3) Місце, район, де відбуваються воєнні дії та розташовані діючі війська під час війни; прот. тил. || Одна з ділянок такого району. || Воєнні дії в такому районі.

4) Найбільше військове з'єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєначальника.

5) який або чого, перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні об'єкти. || Галузь будь-якої державної, громадської, культурної і т. ін. діяльності.

••

Фронт і́мпульсу спец. — ділянка імпульсу, на якій здійснюється наростання сигналу від початкового рівня до максимального значення або спадання сигналу від максимального значення до мінімального.

Фронт хви́лі спец. — поверхня, що проходить крізь точки простору з однаковою фазою та перпендикулярна напрямку хвилі в кожній точці.

6) Найширше об'єднання яких-небудь громадських сил (політичних партій, профспілок та інших організацій) у боротьбі за спільні цілі.

7) метеор. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері.

8) спец. Передня, лицева частина чого-небудь. Фронт деталі.

9) діал. Фасад.